Бібліотека-філія с.Ушня КЗ "Публічна бібліотека Золочівської міської ради": Історія села

	Історія села Ушня В зеленій долині , В селі Верхобужі Родилось джерельце В зеленому лузі. Джерельце росло, Наповнялось водою, Й маленьке джерельце Вже стало рікою. І Бугом назвали Цю річку в стрімкому потоці, А рідне село моє Ушня Розкинулось на правому боці. Ушня – найкраще село, Я це знаю, А Буг вже і далі побіг Аж до гаю. У Бузі вирує, Шумує вода І коси полоще Верба молода. Мальовниче село Ушня розташоване в Золочівському районі Львівської області, за 12 км на північний схід від м. Золочів, на правому березі річки Західний Буг. Сусіди с. Ушня є : на заході – с. Черемошня, Білий Камінь,на півночі – с. Гутище, на північному сході – с. Грабово, на сході – с. Хомець, на півдні – с. Сасів, на північному заході – с. Гавареччина, на південному заході с. Жуличі. Площа становить 1, 568 км2 ( ) . Географічні координати :49* 53’ пн.ш.,2455’ cх.д..Середня висота над рівнем моря 264 м. Село з трьох сторін оточують гори вкриті лісами. На захід від села є Свята гора ( 365 м), на якій б’є чисте джерело; на південий захід - гора Висока, Сторожиха ( 360 м. ), назва якої говорить сама за себе ; на північ –овіяна лнгендами гора Городисько, а трохи далі Маркіянова Біла гора, звідки віє поезією співучого українського народу. Гори епічної форми, що входять в ланцюг Вороняків, який перетинає голубою стрічкою, ріка Західний Буг. Клімат. Клімат помірно-континентальний. Найхолодніше в січні, найтепліше в липні. Середня температура повітря опускається не нижче -27С, а максимальна не перевищує +32С. Вітри західні, південно-західні, що приносять взимку тепло, а відтак є причиною частих відлиг. А морозну погоду формують східні вітри. Середньорічна кількість опадів складає 650 мм. Найчастіше посухи трапляються в травні, найбільше опадів випадає у вигляді дощів в липні. Висота снігового покриву 15-20 см. Перший сніг випадає, як правило, в листопаді, й довго не лежить. Наступні випадання снігу теж не утворюють постійного снігового покриву через відлиги. Тануть сніги у березні, але ще у квітні можуть бути снігопади. Вони а також їх моментальні танення можуть завдавати шкоди населенню. Через випадення дощів, мряки, туману взимку утворюється ожеледь та ожеледиця, намерзання льоду на деревах, лініях електропередач. Приморозки можуть трапитись у жовтні, а заморозки – у червні. Зі стихійних явищ зимою характерні хуртовини, а влітку – буревії, град. Але більшість « страшних» хмар, які ідуть з заходу, як кажуть у селі старожили , « розганяє Свята гора». Вона , мов той охоронець, оберігає село від буревіїв і граду, поділивши велику хмару на дві, які йдуть повз село. Це завжди можна побачити. Грунти. Грунти в селі чорноземні, під лісами – сірі лісові, темно-сірі опідзолені. У « Словнику географічному Королівства Польського та інших слов’янських країн» говориться : « грунт тут є дуже розмаїтий. З півдня, де долина золочівська, є масна тяжка урожайна земля, чорнозем тут недосліджений, важкий до обробки. В цілому грунт більше піщаний і кам’янистий, ніж урожайни». Водойми Повз село зі сходу на захід протікає ріка Західний Буг – права притока річки Вісла, що належить до басейну Балтійського моря. Західний Буг тут протікає у своїй верхній течії. Ширина річки 3-6м. Живлення водойми є снігове , дощове та підземне. Повінь у березні внаслідок сніготанення. Паводки трапляються в липні внаслідок літніх дощів ( найбільший паводок був 1980 році)., рідше – взимку ,внаслідок великого сніготанення і восени – внаслідок затяжних дощів. На вище описаній ділянці річки заплава відсутня, оскільки її річище штучно вирівняли ( в наслідок міліорації у 1974-1975 рр). Через село протікає 5 річечок, які беруть свій початок в селі, де б’ють джерела і впадають вони в річку Західний Буг. Також на території села є 2 ставки і ще один, який майже висох з назвою « Безодня». В краю є значні запаси підземних вод, котрі залягають відносно неглибоко. Флора, фауна. Ушня здавна була багата своїми лісами. Ними вкриті гори Сторожиха, Жулицька, Свята, Хомець. Увеликому лісовому масиві знаходиться с. Гавареччина. Культурні молоді насадження є з сходу села. Ліси хвойні та мішані. Основними хвойними породами є сосна і смерека, листяними – бук, граб, дуб, клен, вільха, осика, береза.Підлісок формують горобина, терен, шипшина, калина, глід, вовче лико, ліщина. Серед кущів поширені також малина, ожина, рідше – чорниця. Навесні в лісах розквітає анемона діброва та жовтецева, проліски, зірочки , медунки,підсніжник, ряст, копитняк, купина,мачуха , конвалія, зозулині черевички, барвінок, вероніка, веснівка, фіалка, пшінка, зубниця, квасениця, первоцвіт, суниця. На відкритих степових ділянках названих гір збереглася лучно-степова рослинність ( осока, тонконіг, тимофіївка, стоколос). Тут можна побачити горицвіт, вовчі ягоди пахучі, шафран, сон великий, відкасник татарниколистий. Багато з вище перелічених рослин занесені до Червоної книги України. Лісову фауну утворюють такі тварини: миша, полівка , бурозубка, їжак, борсук, білка, лисиця, козуля, дика свиня, дятел, синиця, яструб, одуд, сова, сойка, ворона, сорока, соловейко, повзик, вуж, ящірка, жаба. На луках присутні такі представники тваринного світу: миша , кріт, заєць рудий, тхір, ласка, лисиця , лелека, волове очко, вівсянка, жейворонок, болотянка, горобець, жаба. Рибний світ в річці та закритих водоймах представлений такими видами риби: карась, короп, окунь, щука, в’юн, плотва, краснопірка, лин. Колись в Зах. Бузі ( до того як його штучно вирівняли ) водились раки та соми. Тваринний світ водойм представлений такими тваринами : ондатра, видра, бобер, дика качка, вальдшнеп, кулик. В селі знаходять собі притулок ласка, тхір, куниця, руда вечірниця, кажан, хатня миша, сова, ластівка, шпак, горобець, галка, ворона, крук. Історичні відомості про с.Ушня Назва села не змінювалась. « Ушня»-* з санскрипту (найдавнішої мови світу) означає « ранкова зоря». В Україні було три села з назвою Ушня – у Львівській, Чернігівській та Вінницькій областях. Під сучасну пору залишилось два – на Поділлі такого поселення вже немає. Перша письмова згадка про село Ушня сягає в глибину столітть. Про походження назви села ходить багато легенд. В одній з них старожили розповідають, що колись русло річки Зах. Буг утворювало різкий поворот «як вухо» і йшло далі на захід. І в «вусі» на правому березі річки колись поселилися люди, бо була вода і ліси. В річці було багато риби і раків. Інша розповідає про те, що колись на цій території кріпакам за провину відрізали вуха . Вважають, що від цього і пішла назва села. Є ще одна версія, яка розповідає, що назва села Ушні походить від її засновниці – графині Ушинської ( або Ушанської), котра не кривдила людей і робила все можливе, щоб населення зростало. Ушинська була дуже багата і побудувала тут великий фільварок. Навколо фільварку одна біля одної виростали хати селян і ремісників, котрі обслуговували її маєток, а згодом виникло невеличке поселення. Після смерті графині поселення назвали Ушня. З історії поселення відомо, що у 15 ст. Ушня була власністю польського короля, а у 16 ст. належала Яну Сєнєнському – руському воєводі і коронному маршалу. Село почало розбудовуватись в 1611 році. Перші історичні згадки про Ушню датуються 1614 роком, це коли Білий Камінь відмежував від себе два села Ушню і Черемошню. У 1772 році Галичина відійшла до складу Австрійської імперії. Разом з Українськими землями було об’єднано етнічні польські землі і нове адміністративно-територіальне утворення одержало назву Королівства Галіції і Лодомерії з центром у Львові. Умовною межею між сходом і Західною Галичиною була ріка Сян. Ця провінція поділялась на 18 округів, один з яких називався Золочівським, куди і входило с. Ушня. За майновою податковою книгою 1806- 1820рр. с. Ушня входило до ключа ( це коли кілька сусідніх сіл належать одному власникові) Білокам’янецького, разом з селами Жуличі, Черемошня, Бужок. Ключ входив до Золочівського циркуля і межував на сході з селами Городилів, Сасів, Підгірці. Білокам’янецький ключ був поділений на три фільварки : 1. Білий Камінь разом з Бужком ; 2. Черемошня з Ушнею без млина ; 3. Жуличі з ушнянським млином. 1867рік – за новим поділом с. Ушня залишилась у складі Золочівського повіту. Так було до падіння Австро-Угорської імперії, і навіть трохи далі. Хати до війни переважно були трикамерні : мали дві кімнати( одна з яких була світлицею, а друга виконувала ще й функцію кухні ) і комору. Будинки вкриті були переважно соломою, люди жили бідно. Було багато курних хат. Наприкінці 19 ст. власник маєтку Йосиф Шнайдер віддав село сестрам милосердя. У 1882 р. в селі проживало 1318 жителів, з них 1170 грекокатолики, 52 римокатолики і 96 жидів. У 1885р. дідичі мали 449 моргів землі, а село – 2113. Чільне місце у житті колишніх жителів села займали різні види ремесел. Зокрема , ткацтво, що давало змогу кожній родині мати просте і лляне полотно, рушники, рядна, скатертини. Добре було розвинуте гончарство. Менш поширеною була швацька справа, ремесло чоботарів, теслярів, пічників. Мешканці села також вивозили на продаж мед, ліс. При в’їзді в село Ушня зі сторони Сасова була заснована папірня у 1638 році, на базі якої в 60 рр 19 ст . було збудовано одну з найбільших у Європі паперових фабрик. Під час першої світової війни паперова фабрика була знищена російськими військами. Залишки фабрики ще й сьогодні видніються обабіч дороги при в’їзді в село. Був селі млинець, де молотили гречку,пшоно; мололи борошно. Була і своя олійня, де виробляли олію з соняшнику, ріпаку і маку. На краю села стояла кузня. Славилась Ушня і своїм млином, який стояв на річці Західний Буг, в якого вдень і вночі вода крутила дерев’яні колеса. Євреї відкривали свої крамниці крамниці. Навпроти церкви було побудовано клуб. Від 1857 року існувала в селі однокласна школа і громадська позичкова каса. В 1900 році в селі проживало 2088 осіб, в тому числі 583 грекокатолики, 1417 римокатоликів, 87 жидів. Як бачимо, перед Другою світовою війною дві третини мешканців становили поляки. Їх в 1935 році було переселено в Польщу. Більшість з них проживає в с. Доманьов біля м. Вроцлав. І в 1935 році в селі вже проживало 609 осіб. До Другої світової війни місцеві активісти заснували читальню « Просвіта». На світанку 1941 р. німецькі війська розпочали наступ на західні кордони України. Військові операції не оминули і с. Ушню. У лісах під селом діяв партизанський загін на чолі з військовим командиром П. Кундідусом. У 1944 році в небі над селом відбувся штурмовийбій льотчиків під командуванням старшого лей тенанта Чепалюка. Під час бою було збито 7 літаків. Список односельчан, які воювали під час Другої світової війни : Гіль Іван, Косопуд Ілля, Банайтус Франко Семенович, Сторонянський Михайло Семенович, Косопуд Василь Ількович, Щурко Олександр, Махомета Йосип, Міщук Іван Сидорович, Мельник Михайло, Палиця Федір, Чайка Тарас Тарасович, Бурка Іван. Після війни в село Ушню було переселено українців з Польщі. Це 1945-1948рр. З 1945 по 1959 рік в селі була Ушнянська сільська рада , на той час село належало до Олеського району. Головами виконкому починаючи з 1945 по 1959 рр. . були : Бекера С. , Сидорович П. ,Баран М., Міхневич І., Бурка І. З 1959 р. село входить до складу Сасівської Сільської ради. Після війни з 1945 р. в селі був утворений колгосп « Соцперебудова». Проіснував він до 1959 року. У 1959 році колгосп було приєднано до Сасівського колгоспу. Так відбулось укрупнення і колгосп отримав назву ім. Горького. Його очолив Є. Войтович. Колгосп мав : 2800 га землі, 2 млини, 2 пилорами, 2 колгоспні ферми, 2 електростанції. Основний напрямок господарства зерново-тваринницький із значною питомою вагою зернових культур ( ярий ячмінь, озима пшениця, жито , овес, гречка ). Провідною технічною культурою був цукоровий буряк. У тваринництві переважало розведення ВРХ і коней. У 1987 році колгосп ім . Горького було приєднано до колгоспу ім. Чапаєва ( с. Єлиховичі) і створене об’єднане господарство проіснувало до 1989 року під керівництвом Я. Крижанівського. З 1989 р. господарство очолював М. Трохимчук. В 1992 р. його перейменовано на СК « Буг» , яке очолив з 1998 р. І. Я. Ковальчук. У 1999 р. відбулась реорганізація і розпаювання землі. Було утворено 5 господарств. І серед них в с. Ушня 6 лютого 1999р. було утворено СФГ» Джала В. П.». Воно користувалося землею пайовиків, яких було 242 чоловіки, а також землею яка є власністю В.П. Джали – 9 га. Всього землі – 522 га : посівна площа 339 га, сіножаті - 128,5 га, пасовища – 54, 5 га , 330 га землі передано в оренду пайовикам. Техніка СФГ « Джала В. П.» : комбайнів -2, машин – 5, тракторів – 6, бурякозбиральний комплекс -1, КСК -100 ( кормозбиральний) – 1. Церква Село Ушня з 1640 року належало до парафії Білого Каменя. В селі була польська парафія, адже в селі проживало багато поляків, і латинська парафія. Латинська парафія Білого Каменя належала в 17 ст.до Золочівського деканату, потім до Бродівського, а потім знову до Золочівського. В селі була дерев’яна церква 17 ст.. По першій світовій війні село Ушня одержало власну парафію. Пізніше за о. Симеона Пітушевського деревяну церкву розібрали, на її місці побудували новий кам’яний храм в 1904 р. Першим священником був о. Терновський. Родом він був з Карпат. У 1892 році була побудована дзвінниця коло церкви, яка і сьогодні своїми дзвонами кличе людей до церкви. Кам’яний храм Введення в храм Пресвятої Богородиці розташований прямо в центрі села. Церква в селі одна і належить громаді УАПЦ, за архітектурними рисами збудована в « нагірянському » стилі . ( Детальну інформацію про історію церкви можна прочитати у книзі В. Лаби « Літопис парафії с. Ушня» ( виданої до 110-річчя церкви у 2014 році)) 10 червня 2022 рік. НОВИЙ СВЯЩЕНИК в с. УШНЯ та Гутище Отець Микола Цап народився у священичій родині 7 травня 2000 року у селі Задільське на Сколівщині. Ріс та навчався рідному селі, а також на Одещині, Миколаївщині та Дніпропетровщині – у місцях парафіяльного служіння його батька, протоієрея Миколи Цапа. У 2006 р. пішов у перший клас Задільської школи, закінчив яку у 2017 році. Цього ж року вступив на перший курс Львівської духовної семінарії УАПЦ. Підчас навчання виконував обов’язки іподиякона митрополита Макарія. У 2021 році після завершення навчання у семінарії вступив у Луцьку ВПБА ПЦУ на перший курс магістратури. 22 травня 2022 році одружився з Печерською Дариною. У травні 2022 року рукоположений в сан диякона, а у червні - у ієрея Митрополитом Львівським Макарієм. 10 червня 2022 року призначений настоятелем парафій у селі Ушня та Гутище. Костел Колишня римо-католицька святиня розташована одразу ж за церквою. Костел дуже гарний. Відомо, що цю святиню збудували у 1900-1901 рр.у стилі « необарокко» і освятили під титулом Святого Йосипа. Починаючи з 1903 року в Білому Камені проживав о. В. Вродарчик, який хоч і мешкав у збудованому ним проборстві, працював в Ушні. У 1934 році Ушня стала окремою парафією, оскільки мала чисельну польську громаду ( яка, до речі була вдвічі більша за своєю чисельністю від білокамянецької) і вимагала більшої уваги. Доїзд священника з Білого Каменя по грунтовій дорозі вже не задовільняв потреб майже півторатисячного польського населення Ушні, яке до того ж, вже мало свій костел і проборство ( садиба для священника). Парохом ушнянської парафії став молодший брат Вільгельмана отець Юзеф Вродарчик. Напередодні початку Другої світової війни о. Юзеф Вродарчик виїжджає до Польщі, а його місце займає о. Вільгельм Вродарчик і протягом 19з9-1942 рр. працює парохом ушнянської парафії. В костелі був навіть орган, який місцеві діти після війни розібрали. У 1947 році костел остаточно закрили і перетворили на колгоспну комору. Тут зберігали зерно, стояли склади з міндобрив. У 90-х рр. 19ст. костел перестав бути складом. Фасад порожнього тепер храму прикрашають фігури Св. Петра і Павла, а також Св. Йосифа. Трохи нижче напис на польській : « SWITY JOZEFIE MODLSIE ZANAMI». Нажаль, не збереглися сліди внутрішньої оздоби костелу. Всередині святині є хори, на які виводять дуже вузькі і заокруглені східці. Школа Від 1857 року існувала в селі однокласна школа, а згодом в ценрі села була семирічна польська школа. Під час Другої світової війни школа була в приміщені навпроти церкви. Це була семирічка, в якій навчалися діти з сіл Черемошня, Ушня , Гутище. Цього приміщення було замало. Ще у 1939 році розпочали будувати нову школу на місці колишнього графського маєтку пані Ушинської. Її будинок був розміщений в межу з діючою школою з південно-західної сторони, а решта був город. Школа знаходиться зараз на городі маєтку. Були липові алеї на території маєтку у відпочинковій зоні до ставка. Господарські приміщення знаходились на північ від будинку, де є складське приміщення школи. Завершення будівництва було здійснено після війни. Класи були великі : по 22-28 учнів. Приміщення старої школи використовували до 1980 року. Там була майстерня і проводились уроки праці. У період з 1970р. до 1980 р. була ще й вечірня школа, яка давала середню освіту. На сьогоднішній день окрасою села є Ушнянська загальноосвітня школа I-II ст., в якій навчається 40 учнів. Зараз у селі проживає 420 осіб. Є – 138 дворів. За національним складом в селі проживають українці. В центрі села є магазин, Фельшерсько –акушерський пункт, де надає медичну допомогу фельшер Бель Л. В. Народний дім і бібліотека